Буфетчик повільно піднявся , піднес руку , щоб поправити шляпу , і усвідомив , що її на голові нема .
Йому жахливо як не хотілося повертатися , але шляпу було шкода .
Трохи подумавши , він все ж таки повернувся і сказав .
- Що ще там ? - запитала його проклята Гела{=> .
– } - Я шляпку забув , - шепнув він , показуючи свою лисину .
Гела повернулася , буфетчик подумки плюнув і закрив очі .
Коли він їх відкрив , Гела подала йому шляпу і шпагу з темною рукояткою .
- Не млє , - шупнув буфетчик , відпихуючи шпагу і швидко надягаючи шляпу .
- Ви дійсно без шапки прийшли ? - здивувалася Гела
Буфетчик щось буркнув і швидко пішов донизу .
Його голові чогось було незручно і занадто тепло в шляпці ; він зняв її , і підстрибнув від страху , тихо вскрикнув .
В руках у нього був бархатний берет з петушиним пером .
Буфетчик перехрестився .
В ту саму мить берет мявкнув , перетворився в чорного кота і , вскочив назад на голову Андрію Фокичу , всіма когтями вцепився в його лисіну .
Випустив крик відчаю , буфетчик кинувся бігти донизу , а котиквпав з голови і бризнув догори по сходах
