Повертаючись з цим багатством до себе в спальню , Маргарита Миколаївна встановила на трьохстворчатому дзеркалі фотографію і просиділа близько години , тримаючи на колінах зіпсованим вогнем зошит , перегортаючи її та перечитуючи те , що в ній після спалення не було ні початку , ні кінця .
" ... Темрява , що прийшла зі середземного моря , накрила невидиме прокуратором місто " .
Зникли висячі мости , поєднуючі храм зі страшною антонієвою башнею , опустилася з неба безодня та залила крилатих богів над гіподромом , хасмонійський палац з бойницями , базари , караван - сараї , перевулки , пруди ...
Пропав Єрушалаїм – велике місто , що ніби не існувало на світі ... "
Маргариті хотілося читати далі , але далі нічого не було , крім вугляної бахроми .
Втираючи сльози , Маргарита Миколаївна лишила зошит , лікті поклала на піддзеркальний столик та , відображаючись у дзеркалі , довго сиділа , не спускаючи очей з фотографії .
Потім сльози висохли .
Маргарита акуратно склала своє майно , та через декілька хвилин воно знову було поховане під шовковими тряпками , і зі дзвоном у темній кімнаті закрився замок .
