Він чекав близько двадцяти хвилин , в тоді високий чоловік в довгому пальто з коміром , піднятим до вух , поспішив наскрізь з протилежної сторони вулиці .
Він йшов прямо до чоловіка , який очікував
« Це ти , Бобе ? » , - спитав він , сумніваючись .
« Це ти , Джимі Велсе ? » , - прокричав чоловік в дверях .
« Боже милостивий ! » зкрикнув новоприбулець , охоплюючи руки інших своїми .
« Це Боб , точно .
Я був певен , що знайду тебе тут , якщо ти ще досі в живих .
Добре , добре , добре !
Двадцять років - великий термін .
Старий добрий Боб ; я б хотів , щоб це продовжилось і ми б ще раз повечеряли там .
Як з тобою обходився захід , старий друже ? »
