Трійка виїхала з міста .
Тепер вже по обидва боки виднілись лиш плетні городів та самотні вітли , а попереду все застилала мряка .
Тут , на просторі , півмісяць здавався більшим і зорі сяяли яскравіше .
Але ж віяло сирістю ; поштар глибше утнувся в комір , і студент відчув , як наприємний холодок пробігся спершу близ ні , б потім по тюках , руках , обличчю .
Трійця пішла тихше ; дзвін завмер , буцім й він промерз .
Зачувся плескіт води , й під ногами коней та довкіл коліс застрибали зорі , відзеркалені в воді .
А хвилин через 10 стало так темно , що вже й не видно було ані зорі , ані півмісяць .
Ця трійця в'їхала до лісу .
Колючі гілки ялини то й діло били студента по фуражці , а павутина сідала йому на обличчя .
Колеса й копита стукали по корневищам , й тарантас похитувався , мовби п'яниця .
