- Куди ж іти ?
- По ваші селянськи справи найголовніший і до цього приставлений неодмінний член [ 22 ] .
До нього йди .
Пан Сіньооков .
- Це що в Золотові ?
- Ну так , у Золотові .
Він у нас головний .
Якщо ваших справ стосовно , то проти нього навіть виправник не має повного права .
- Далеко , брате , іти !..
Чай , верств п'ятнадцять , може ще й більше .
- Хто потребує , той і сто верств пройде .
- І це правда ...
Прошення йому надати може ..?
- Там дізнаєшся .
Як прошення , писарь тобі швидко напише .
Неодмінний член має пісаря .
Розлучившись із дідом , Кирило постояв посеред площі , подумав і пішов зворот із міста .
Він вирішив сходити до Золотова .
Днів через п'ять , повертаючись після приймання хворих до себе на квартиру , лікарь знову побачив у себе на дворі Кирила .
Цього разу хлопець був не сам , а з якимось тонким , і дуже блідим дідом , що безперестанно кивав головою , як маятником , і цьомкав губами .
