Коли він прокинувся серед ночі , щоб подивитися на коня , Кузьми в хаті не було .
Близько відкриті двері стояла біла корова , заглядала з двору в сіни та стукала рогом об одвірок .
Собаки спали ...
В повітрі було тихо і спокійно .
Десь далеко , за тінями в нічній тиші , кричав деркач та протяжно схлипувала сова .
А коли він прокинувся в інший раз на світанку , Кузьма сидів на лаві за столом і про щось думав .
На його блідому обличчі застигла п'яна , блаженна усмішка .
Якісь райдужні думки бродили в його плескатій голові та порушували його ; він дихав часто , точно задихався від ходьби на гору .
- А , божий чоловік ! - сказав він , зауваживши пробудження Єфрема , і посміхнувся .
- Хочеш білої булки ?
- Ти де був ? - запитав Єфрем .
- Ги-ги ! - засміявся Кузьма .
- Ги-ги !
