Перекладач : тінь автора чи незалежний творець ?
Чи варто бути перекладачем , якщо можна бути автором ?
Переклад – це знаряддя спілкування між народами ,
знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними
цінностями , знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної
свідомості .
М . Рильський
Творча діяльність , як на мене , це дуже специфічна галузь , яка має набагато більше особливостей , ніж пересічний споживач літературного продукту може помітити .
Це стосується багатьох аспектів роботи , але зараз більшої уваги хотілося б надати саме етапу перекладу твору .
Літературний переклад це мабуть один із найбільш складних видів перекладу , оскільки тут перекладач повинен не просто передати зміст написаного , а зробити так , щоб сам твір припав до душі місцевому читачу .
Це , я вважаю , дуже складна і клопітка робота , адже при перекладі , наприклад , наукової літератури , основним завдання є точна і детальна подача інформації із використанням і правильною інтерпретацією всіх термінів .
Тут не обов’язково перейматися тим , чи зрозуміє пересічний читач написане , тому що науковий стиль є сухим і точним , орієнтованим на фахівців галузі .
У художньому ж творі перекладач повинен не лише подбати про доступність написаного , дуже часто необхідно локалізовувати твори зарубіжних авторів так , щоб їх могли сприймати і розуміти читачі із несхожим до авторського менталітетом і світосприйняттям .
Цього неможливо досягти без особливих навичок .
Виявляється , досконалого знання іноземної мови може бути недостатньо для того , щоб бути високоякісним перекладачем художнього стилю .
Окрім вміння передавати інформацію з однієї мови на іншу , перекладач мусить вміти володіти словом і підлаштовувати свою інтерпретацію під авторський стиль .
Якщо людина , яка займається цим перекладом , не володіє такими здібностями , вона може зіпсувати твір своєю версію і зробити його нецікавим і неактуальним для читача в своїй країні .
Окрім вміння писати в стилі іншого автора , перекладач мусить і сам мати гнучке мислення .
Багато творів світової літератури потребують не тільки грамотного перекладу , а ще й інтерпретації і локалізації .
Якщо , наприклад , у художньому творі застосовуються численні загадки , розгадка яких міститься у самих словах , робота перекладача значно ускладнюється .
Адже певним способом йому потрібно передати гру слів , тоді як відповідники в його мові можуть бути вкрай різними семантично і лексично від оригінальних .
При всьому цьому , не можна забувати , що слова можуть бути важливими елементами сюжету , тому їх не можна просто так викинути і замінити на свої .
Що вже тоді говорити про переклад поезії .
Тут перекладач має докласти всіх зусиль , щоб не випустити із оригінального твору важливих деталей і при цьому не нехтувати поетичним стилем автора .
У таких випадках , я вважаю , перекладача можна назвати повноцінним співавтором .
Більше того , він пише цей твір , користуючись не своїм натхненням , а чужими ідеями й ідеалами , які можуть вкрай відрізнятися від його особистих .
З іншого боку , назвати перекладача незалежним творцем я б також не наважився .
Перекладач це , скоріш за все , людина , яка використовує свої професійні навички для того , щоб чітко і вичерпно передати ідеї оригінального автора .
На жаль , ця праця дуже часто недооцінюється , і , погодьтеся , рідко люди взагалі цікавляться фахівцем , що зробив той чи інший твір доступним для них .
Як би прикро це не звучало , але якщо твір зарубіжного автора стане бестселером у якійсь країні , абсолютна меншість читачів задумається про визнання внеску у цей успіх перекладача – всі лаври дістануться автору .
Постає просте питання : то чи варто бути перекладачем , якщо можна бути автором ?
З одного боку , навіщо займатися тим , що майже ніхто не цінує в тій мірі , в якій воно заслуговує .
З іншого боку , авторство також має свою специфіку , яку , як і стосовно перекладу , зрозуміти може не кожен .
Хоча перекладач і є своєрідним співавтором , він , зазвичай , лиш передає або удосконалює оригінальну ідею .
Бути автором означає самотужки продукувати ці ідеї , що може бути для декого більш складним за переклад .
Звичайно , якщо хтось відчуває в собі непересічний потенціал до написання творів , від авторства відмовлятися не варто , але це не означає , що слід закинути свою працю на перекладацькій ниві .
Постаті Івана Франка , Пантелеймона Куліша , Максима Рильського та багатьох інших , чудово показують те , як можна успішно поєднувати обидва види діяльності і отримувати при цьому належне визнання .
У моєму особистому випадку відповідь на це питання доволі чітка і зрозуміла – перекладачем бути варто .
Я відчуваю , що переосмислювати , переживати , передавати і інтерпретувати чужі ідеї для мене цікавіше і пізнавальніше ніж генерувати власні .
Отже , робота перекладача , це на мою думку , неповторний досвід , з яким я хочу познайомитися набагато ближче .
Хоча перекладач і перебуває в тіні автора , без цієї роботи світова література не буде існувати .
В цьому і є цінність того , щоб бути перекладачем .
