Візниця та студент - задихались обоє .
Листоноші у тарантасі не було .
Він вилетів разом із шаблею , валізою студента та одним мішком .
- Стій , злодюго !
Сті -ій ! - почувся з лісу його крик .
- Наволоч проклята ! - він кричав , підбігжи до тарантасу , і в його жалісному голосі чувся біль та злість .
- Анафема , щоб ти здох ! - крикнув він , скочивши до візниці й замахуючись кулаком .
_ Що за напасть , господи помилуй ! - бубонів візниця винним голосом , поправляючи щось біля конячих морд .
- Усьому винна клята пристяжна !
Молода , клята , лише тиждень , як ходить в упряжжі .
Нічого йде , але тільки - но згори - лихо !
Дати їй би в пельку разів зо три , так перестала б балуватись ...
Сті-ій !
Дідько !
Поки візниця наводив порядок біля коней й шукав дорогою валізу , мішок та шаблю , листоноша продовжував жалісним голосом , галасуючи сипати на нього прокльонами .
Поклавши речі , візниця без усілякої користі провів коней кроків сто , пробубонів щось неспокійній пристяжні й скочив на сидіння .
