Ти не спиш , мама ? - запитала дочка пошепки .
- А я все про Альошу думаю .
Як би він свого здоров'я не зіпсував в місті !
Обідає він і снідає бозна - де , в ресторанах та в трактирах .
- Я і сама про це думала , - зітхнула стара .
- Спаси і збережи , царице небесна .
А дощ - то , дощ !
Вранці дощ вже не стукав у вікна , але небо по-вчорашньому було сіро .
Дерева стояли сумні і при кожному нальоті вітру сипали з себе бризки .
Сліди людських ніг на брудних стежках , канавки і колії були повні води .
Надія Пилипівна вирішила їхати .
- Кланяйся ж йому , - говорила стара , укутуючи дочка .
- Скажи , щоб не дуже - то за своїми судам ...
І відпочити треба .
Нехай , коли на вулицю виходить , шию огортає : погода - врятуй бог !
Так візьми йому туди курчати ; домашнє , хоч і холодне , а все ж краще , ніж в трактирі .
