— Мій блідолиций брате , я прошу тебе , поїхали !
Ти ж запевняв , що поїдеш , сам мене зманив , а як їхати , так от і злякався .
— Я ... я не злякався , а мені ... мені шкода маму .
— Ти кажи : поїдеш чи ні ?
— Я поЇду , тільки ... тільки стривай .
Мені хочеться вдома пожити .
— У такому разі я сам поїду ! — вирішив Чечевіцин .
— І без тебе обійдуся .
А ще теж хотів полювати на тигрів , битися !
Коли так , віддай же мої пістони !
Володя заплакав так гірко , що сестри не стрималися і теж тихо заплакали .
Наступила тиша .
— Так ти не поїдеш ? — Ще раз спитав Чечевіцин .
— По ... поїду .
— То ж одягайся !
І Чечевіцин , щоб вмовити Володю , вихваляв Америку , ричав як тигр , зображав пароплав , сварився , обіцяв віддати Володі усю слонову кістку і усі левові та тигрові шкіри .
И цей худорлявий смуглявий хлопчик із щетинистим волоссям і ластовинням здавався дівчатам незвичайним , чудовим .
Це був герой , рішуча , мужня людина , і ричав він так , що , стоячи за деревом , дійсно можна було подумати , що це тигр або лев .
