« Мила , п’ять чого ?
Скажи своїй Саді » .
« Листків .
На стеблі плюща .
Коли впаде останній , я піду разом з ним .
Я знаю про це вже три дні .
Хіба лікар не сказав тобі ? »
« Ой , не чула нічого безглуздішого , - пожалілася Сью з насмішкою .
- Яке відношення мають старі листки плюща до твого самопочуття ?
Ти так любила те стебло , неслухняна ти дівчинко .
Не будь дурненькою .
Так лікар сказав сьогодні зранку , що твої шанси на одужання найближчим часом складають десять до одного - це саме те , що він сказав .
Так це такий же хороший шанс , як проїхатись в трамваї по Нью-Йорку чи пройти повз нову будівлю .
Давай спробуємо з’їсти трохи бульйону і Саді повернеться до малювання , щоб вона могла продати роботу для редактора і купити портвейн для своєї хворої дівчинки і відбивні для жадібної себе » .
