І привид , який пройшов в дирку трильяжу , без перегород всупив на ганок .
Тут всі побачили , що це - ніякий не привид , а Іван Миколайович Бездомний - дуже популряний поет .
Він був бос , у розідраній білуватій толстовці , до якої на грудях англійською шпилькою була приколота паперова іконка з потертим зображенням невідомого святого , і в полосатих білих кальсонах .
У руці Іван Миколайович ніс запалену вінчальні свічку .
Права щока Івана Миколайовича була свіжо розідрана .
Важко навіть поміряти глибину мовчання , яка царила на ганку .
Видно було , як у одного з офіціантів пиво тече з нахилившоїся набік кружки на підлогу .
Поет підняв свічку над голою і голосно сказав :
- Здорові були , друзі ! - після чого заглянув під найближчий столик і окликнув зі смутком : - Ні , його тут немає !
Почулося два голоси .
Бас сказав безжалісно :
- Готова справа .
Біла гарячка .
А другий , жіночий , напуганий , виголосив слова
