Він поклав свою міцну , смердючу сигару на видне місце , надів капелюх і вийшов .
Після його мама стала розповідати вчительці музики про те , як вона гостювала у Шумихин і як добре її там приймали .
- Адже Лілі Шумихина моя родичка ... - казала вона .
- Її покійний чоловік , генерал Шумихин , є кузеном мого чоловіка .
А сама вона уроджена баронеса Кольб ...
- Мама , це неправда ! - сказав роздратовано Володя .
- Навіщо брехати ?
Він добре знав , що мама каже правду ; в її розповідді про генерала Шумихина і уродженній баронесі Кольб не було ні одного слова брехні , але тим не менш все ж він відчував , що вона бреше .
Брехня відчувалась в її манері розмовляти , у виразі обличчя , в погляді , у всьому .
- Ви брешете ! - повторив Володимир і вдарив кулаком по столу з такою силою , що затремтів весь посуд і у мами розлився чай .
- Для чого ви розповідаєте про генерала і баронес ?
Це все брехня !
