В цей час під колонами знаходилась тільки одна людина , і ця людина був прокуратором .
Тепер він не сидів у кріслі , а лежав на ложі біля низького невеликого стола , обкладеного посудом і вином у кувшинах .
Інше ложе , пусте , знаходилось з іншої сторони стола .
Біля ніг прокуратора вистелялась нечітка червона , немови би кровава , калюжа і лежали уламки розбитого кувшина .
Слуга , що перед грозою накривав для прокуратора стіл , чомусь разгубився під його поглядом , розхвилювався через те , що чимось не догодив , і прокуратор , розгнівавшись на нього , розбив кувшин об мозаїкову підлогу , сказавши :
- Чому на лице не дивишся , коли подаєш ?
Хіба ти щось вкрав ?
Чорне лице африканця посірідл , в очах з'явився смертельних жах , він затремтів і ледь не розбив і другий кувшин , але гнів прокуратора чомусь зник так швидко , як і з'явився .
Африканець кинувся збирати уламики і витирати калюжу , але прокуратор махнув йому рукою і раб втік , а калюжа залишилась
