Кіт підняв погляд до неба і шумно видохнув , проте нічого не сказав , вочевидь , пам'ятаючи накручене на балу вухо .
– Знаючи те , – заговорив Воланд , усміхнувшись , – що можливість отримання вами хабару від цієї дурепи Фріди зовсім , звісно , виключена – бо це було би несумісно з вашою королівською гордістю , – я вжу не знаю , що робити .
Залишається , хіба що , одне – познаходити ганчірки і затулити ними всі щілини моєї спальні !
– Ви про що говорите , мессире ? – здивувалась Маргарита , послухавши ці дійсно незрозумілі слова .
– Повністю з вами згоден , мессире , – вступив у розмову кіт , – саме гарнчірками , – і в розлюченості кіт стукнув лапою по столі .
– Я про милосердя говорю , – пояснив свої слова Воланд , не перестаючи дивитись вогняним погладом на Маргариту .
– Іноді зовсім несподівано й хитро воно проникає в найвузькіші щілини .
Ось я й говорю про ганчірки .
