" У поліцію .
Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного .
Заява .
Вчора ввечері я прийшов з покійний М . А . Берліозом на Патріарщі пруди ... "
І відразу поет заплутався , головним образом через слово " покійний " .
З місця виходила якась безлепіца : як це так - прийшов з покійним ?
Не ходять покойникі !
Дійсно , чого доброго , за божевільного приймуть !
Подумав так , Іван Миколайович почав виправляти написанне .
Вийшло наступне : " ... з М . А . Берліозом , внаслідок покійний ... " .
І це не задовільняло автора .
Довелось примінити третю редакцію , а та виявилась ще гірше перших двух : " ... Берліозом , який потрапив під трамвай ... " - а тут ще причепився цей нікому не потрібний композитор - однофамілець , і прийшлось вписати : " ... не композитором ... "
Намучившись з цими двома Берліозами , Іван все перекреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного , щоб неодмінно привернути увагу читача , і написав , що кіт сідає у трамвай , а потім повернувся до єпізоду з відрізаною головою .
Голова і передбачення консультанта привели його до думки о Понтіі Пілате , і для більшої переконливості Іван вирішив всю розповідь
про прокуратора викласти повністю з того самого моменту , як той у білому плащі з кривавої підкладкою вийшов в колонаду іродова палацу .
