- А погано , Лізавета , о ми не дали тому козаку розговоритись .
- Чудний ти , їй - богу ! - Сказала Лізавета і з подивом стиснула плечима .
- Де ти взяв таку моду , щоб освячену паску роздавати по дорозі ?
Може це булка ?
Тепер вона порізана на столі лежить , хай їсть , хто хоче , хоч і козак твій !
Хіба мені жаль ?
- Так - то воно , але жаль мені козака .
Адже він гірше сироти .
В дорозі , далеко від дому , хворий ...
Торчаков випив півстакану чаю і ба бльше нічого не пив і не їв .
Їсти йому не хотілося , чай здавався як трава , і знову стало скучно .
Після розмови лягли спати .
Коли через ві години Лізавета прокинулась , він стояв біля вікна і дивився на подвір'я .
- Ти уже прокинувся ? - спитала дружина .
- Не спиться щось ...
Ехх , Лізавета , - вздихнув він , - образили ми з тобою козака !
