Падала холодна мілка мряка , й непевні поодинокі пориви перетворилися на постійний натиск вітру .
Ті пару людей в цьому кварталі , яким не пощастило добиратися пішки , мовчки поспішали , піднявши вище комір та заховавши руки до кишень .
А у дверях магазину обладнання чоловік , що пройшов тисячу миль для цієї зустрічі , непевної майже до абсурду , з другом свого дитинства , курив сигару та чекав .
Він чекав близько двадцяти хвилин , коли високий чоловік у довгому пальто , з комірцем піднятим під самі вуха , поспіхом перейшов з протилежного краю вулиці .
Він попрямував прямо до того , хто очікував .
" Боб ?
Ти ? " , - він спитав , з сумнівом
" Джиммі Уеллс , кого я бачу ! " , - закричав чоловік у дверях
