– Боже мій ! - каже він із стогоном - невже Ви не взмозі нанести та натерти , або зробити щось інше ?
Я беру свій капелюх , і рушаю до дверей .
– То Ви нікуди не йдете , докторе ? - питає мер міста , випускаючи із себе виття - Ви нікуди не підете й не збирайтеся залишити мене тут померти у цій обшарпаній халупі , невже це так ?
– Це звичайна людяність , доктор Ей - сказав містер Біддл - Моїм зобов’язанням є допомогти міському голові запобігти пагіну від людини , яка пізнала такого ж лиха , що і Він .
– Доктор Ей , Ви обов´язково проб’єтесь крізь ці труднощі , завдяки власним зусиллям .
Потім я повертаюся до ліжка , і відкидаю свої довгі пасма назад .
– Пане мер - кажу я - на Вас є лише одна надія .
Наркотики Вам не принесуть ніякої користі .
Але є найбільш потужний засіб , хоча такого роду ліки також сильні .
