Тут Рюхин придивився до Івана і похолов : рішуче ніякого божевілля не було у того в очах .
З митних , як вони були в Грибоєдова , вони перетворилися в колишні , ясні .
« Батюшки ! - злякано подумав Рюхин , - так він і справді нормальний ?
Ось нісенітниця якась !
Навіщо ж ми , справді , сюди - то його притягли ?
Нормальний , нормальний , тільки пика подряпав ... »
- Ви перебуваєте , - спокійно заговорив лікар , сідаючи на білий табурет на блискучій нозі , - не в божевільні , а в клініці , де вас ніхто не стане затримувати , якщо в цьому немає потреби .
Іван Миколайович покосився недовірливо , але все ж пробурчав :
- Слава тобі господи !
Знайшовся нарешті хоч один нормальний серед ідіотів , з яких перший - бовдур і бездарність Сашка !
- Хто цей Сашка - бездарність ? - поцікавився лікар .
- А ось він , Рюхин ! - відповів Іван і ткнув брудним пальцем в напрямку Рюхина .
