Сторож не вірить , але відчуває у всьому тілі такий важкий і холодний страх , що зривається з місця і починає швидко намацувати хвіртку .
- Стривай , куди ти ? - каже перехожий , хапаючи його за руку .
- Е-е-е ... бач ти який !
На кого ж ти мене покидаєш ?
- Пусти ! - кричить сторож , намагаючись вирвати руку .
- Сто-ой !
Велю стояти і стій ...
Не рвись , пес поганий !
Хочеш в живих бути , так стій і мовчи , покеда велю ...
Не хочеться тільки кров проливати , а то давно б ти у мене здох , паршивий ...
Стій !
У сторожа підгинаються коліна .
Він в страху закриває очі і , тремтячи всім тілом , притискається до огорожі .
Він хотів би закричати , але знає , що його крик не долетівши до житла ...
Біля варто перехожий і тримає його за руку ...
Хвилини три проходить в мовчанні .
