- Ну , спи , спи ...
- Тобі кажу , страшно !
- Що тобі страшно ?
Якою пустун !
Помовчали .
Альошка раптом вискочив з саней і , голосно заплакав , підбіг до діда .
- Що ти ?
Чого тобі ? - злякався кучер , теж підводячись .
- Виє !
- Хто виє ?
- Страшно , дід ... Чуєш ?
Кучер прислухався .
- Це плачуть , - сказав він .
- Ну піди , дурник .
Їм шкода , ну і плачуть .
- Я в село хочу ... - продовжував онук , схлипуючи та тремтячи всім тілом .
- Дід , поїдемо в село до мамки ; поїдемо , дід , милий , бог тобі за це пошле царство небесне ...
- Якою дурень , а !
Ну , мовчи , мовчи ...
Мовчи , я ліхтар засвічений ... Дурень !
Кучер намацав сірники і запалив ліхтар .
Але світ не заспокоїв Олексія
- Дід Степан , поїдемо в село ! - просив він , плачучи .
- Мені тут страшно ... і -і , як страшно !
І навіщо ти , окаянний , мене з села виписав ?
- Хто це окаянний ?
А хіба можна законному дідові такі безпідставні слова ?
Випорю !
