Приголомшений буфетник несподівано почув тяжкий бас :
– Ну -с , чим я вам можу бути в пригоді ?
Тут буфетник і виявив у тіні того , хто був йому потрібен .
Чорний маг розкинувся на якомусь - то неохопному дивані , низькому , з розкинутими на ньому подушками .
Як здалося буфетнику , на артисті була лише чорна білизна та чорні ж гострокутні туфлі .
– Я , – гірко заговорив буфетник , – є завідувач буфетом театру Вар'єте ...
Артист витягнув уперед руку , на пальцях якої блискали камені , як би загороджуючи вуста буфетнику , і заговорив з великим жаром :
– Ні , ні , ні !
Жодного слова більше !
У жодному випадку та ніколи !
До роту нічого не візьму у вашому буфеті !
Я , найповажніший , проходив учора повз вашої стійки та досі не можу забути ні осетрини , ні бринзи .
Дорогоцінний мій !
Бринза не буває зеленого кольору , це вас хтось обдурив .
Їй належить бути білою .
Так , а чай ?
Це ж помиї !
Я своїми очима бачив , як якась неохайна дівчина підливала з відра у ваш величезний самовар сиру воду , а чай між тим продовжували розливати .
Ні , милійший , так неможливо !
