В залі почулися свист , що був адресований Ніканорові Івановичу .
- .
Так він валютчик ! - хтось викрикував у залі .
- саме через таких ми й невинно терпимо .
— Не сваріть його , - м‘яко сказав конферанс‘є , - він розкаїться .
- І , глянувши на Ніканора Івановича повними сліз очима , додав : — Ну йдіть , Ніканоре Івановичу , на місце !
Після цього артист подзвонив у дзвін і голосно оголосив :
— Антракт , негідники !
Вражений Ніканор Іванович , що неочікувано для себе став учасником якоїсь театральної програми , знову виявився на підлозі на своєму місці .
Тут йому наснилося , що зал поринув у повну темряву і на стінах висвітилися палаючі червоні слова « Здавайте валюту ! »
Потім завіса знову розкрилася , і конферанс‘є запросив :
— Попрохаю Сергія Герардовича Дунчиля на сцену !
Дунчиль виявився благообразним , але сильно запущеним чоловіком років п‘ятдесяти .
— Сергію Герардовичу , - звернувся до нього конферанс‘є , - вже ось півтори місяця ви сидите тут , і вперто відмовляєтеся здати валюту , що залишилася у вас , у той час , коли країна потребує її , а вам вона зовсім ні до чого , а ви все ж таки впираєтеся .
Ви - людина інтелігентна , прекрасно все це розумієте , і все ж не хочете піти мені на зустріч .
