Нав'язався ти на мою голову , - зітхає сторож .
- Ну , гаразд , підемо !
Сторож і перехожий рушають з місця .
Вони йдуть поруч , пліч - о -пліч і мовчать .
Сирий , пронизливий вітер б'є їм прямо в обличчя , і невидимі дерева , галасуючи і потріскуючи , сиплють на них великі бризки ...
Алея майже суцільно покрита калюжами .
- Одне мені невтямки , - каже сторож після довгого мовчання , - як ти сюди потрапив ?
Адже ворота на замок замкнені .
Через огорожу переліз , чи що ?
Якщо через огорожу , то старій людині таке заняття - остання справа !
- Не знаю , батюшка , не знаю .
Як сюди потрапив , і сам не знаю .
Мара .
Покарав господь .
Істинно , мана , лукавий переплутав .
А ти , батюшка , стало бути , тут в сторожі ?
- У сторожі .
- Один на все кладовищі ?
Напір вітру такий сильний , що обидва на хвилину зупиняються .
Сторож , почекавши , коли ослабне порив вітру , відповідає :
