Взяла баба гроші , а Анютку вклала спати на пічці , де о тій порі сушились віники .
І на цій самій пічці , на віниках , спала дочка лісника , така ж малесенька , як і наша Анютка .
І потім Анютка нам розповідала : дух такий від віників був , медом пахло !
Лягла Анютка , а спати не може , потихеньку плаче : батечка шкода і страшно .
Тільки , пане , минає час - інший , і бачить вона , до хатинки заходят ті три розбійника , які батечка мучили .
Ось той , що мордастий в кумачовій сорочці , отаман їхній , підходить до баби і каже :
— Ну , дружино , тільки дарма душу загубили .
Нині , — каже , — по обіді ми людину вбили .
Вбити - то вбили , а грошей ні гроша не знайшли .
Далі , цей - то , в кумачовій сорочці , чоловік лісничихи виходить .
— Пропала дарма людина , — кажуть його товариші , обірвані , — дарма ми гріх на душу прийняли .
