Маргарита Миколаївна сиділа перед трюмо в одному купальному халаті , накинутому на голе тіло , і в замшевих чорних туфлях .
Золотий браслет з годинничком лежав перед Маргаритою Миколаївною поруч із коробочкою , отриманою від Азазелло , і Маргарита не зводила очей з циферблата .
Часом їх починало здаватися , що годинник зламався і стрілки не рухаються .
Але вони рухались , хоча й дуже повільно , ніби прилипаючи , і нарешті довга стрілка впала на двадцять дев'яту хвилину по дев'ятій .
Серце Маргарити страшно стукнуло , так що вона не змогла одразу взяти коробочку .
Упоравшись із собою , Маргарита відкрила її й побачила в коробочці жирний жовтуватий крем .
Їй здалося , що він пахне болотною тванню .
Кінчиком пальця Маргарита наклала невеликий мазочок крему на долоню , притому сильніше запахло болотними травами й лісом , і потім долонею почала втирати крем у лоба й щоки .
Крем легко мазався і , як здалося Маргариті , одразу ж випаровувався .
Зробивши декілька втирань , Маргарита поглянула в дзеркало й упустила коробочку прямо на скло годинника , від чого воно вкрилося тріщинами .
Маргарита заплющила очі , потім глянула ще раз і буйно розреготалася .
