Однак довше затримуватися в передній було незручно , і Стьопа тут же склав план : усіма мірами приховати свою неймовірну забудькуватість , а зараз першим боргом хитро випитати в іноземця , що він , власне , намірений сьогодні показувати у ввіреному Степі Вар'єте ?
Тут Стьопа повернувся від апарату і в дзеркалі , що поміщалося в передній , давно не витираємому лінивою Грунею , чітко побачив якогось дивного суб'єкта – довгого , як жердь , і в пенсні ( ах , якби тут був Іван Миколайович !
Він би впізнав цього суб'єкта відразу ! )
А той відбився і в той же момент зник .
Стьопа у тривозі глибше заглянув у передню , і вдруге його гойдануло , бо у дзеркалі пройшов здоровенний чорний кіт і також зник .
У Стьопи обірвалося серце , він похитнувся .
" Що ж це таке ? - подумав він , - чи не схожу я часом з розуму ?
Відки ж ці відображення ? ! " - він заглянув у передню та злякано закричав :
