Через п'ять хвилин бармен був перев'язаний марлею , дізнався , що найкращими спеціалістами по хворобі печінки є професори Бернадський та Кузьмін , спитав , хто ближче загорівся від радості , коли дізнався , що Кузьмін живе буквально через вулицю в маленькому біленькому особнячку .
Приміщення було старе , але дуже - дуже затишне .
Запам'яталалося бармену , перше , що він побачив , стареньку няньку , яка хотіла взяти його шляпу , але так , як шляпи в нього не було , то нянька , жуючи пустим ротом , кудись пішла .
Замість неї опинилася біля дзеркала , здається , під якоюсь аркою , жінка середнього віку і тут же сказала , що можна записатися на дев'ятнадцяте , не раніше .
Бармен одразу ж усвідомив , у чому спасіння .
Заглянув зникаючим поглядом за арку , десь у якісь явній передні , чекали три людини , він шепнув :
