Годинник пробив десяту .
— Ну , хлопчику , пора спаи , — сказав прокурор .
— Прощайся і йди .
— Ні , тату , — насупився Серьожа , — я ще посиджу .
Розкажи мені щось !
Розкажи казку .
— Ну добре , але після казки — одразу спати .
Вільними вечорами Євген Петрович мав звичку розповідати Серьожі казки .
Як і більшість ділових людей , він не знав напамять жодного вірша і не памятав жодної казки , а тому щоразу мусив імпровізувати .
Зазвичай він починав із шаблону " Одного разу були собі ... " , далі ніс всілякі дурниці , і , розповідаючи початок , ніколи не знав , якими будуть середина та кінець .
Картини , обличчя та положення він брав навмання , експромтом , а фабула та мораль витікали якось самі , не волі оповідача .
Серьожа дуже любив такі імпровізації , і прокуров помічав , що чим скромнішою та простішою була фабула , тим сильніше вона діяла на хлопчика .
