Варенуха , слідкуючи за дверями , підстрибував біля неї , надовго застряючи у повітрі і качаючись у ньому .
Зкрюченими пальцями він махав у сторону Римського , шипів і чмокав , підмигувавши дівиці у вікно .
Та заспішила , засунула руду голову у фіртку , витягнула скільки змогла руку , нігтями почала царапати нижній шпингалет і трясти раму .
Рука її стала подовжуватися , як гумова , і покрилася тупною зелінню .
Нарешті зелені пальці мертвої обхватили голівку шпингалета , повернули її , і рама стала відкриватися .
Римський слабо вскрикнув , прислонився до стінки і портфель виставив наперед , як щит .
Він розумів , що прийшла його смерть .
Рама широко распахнулася .
Покійниця вступила на підвіконня .
Римський точно бачи плями тліну на її грудях .
І в цей час радісний , неочікуваний крик півня долеліт із садочка , з тієї низької будівлі за тиром , де трималися пташки , які брали участь у програмах .
Горластий дресирований півень трубив , говорячи , що до Москви із сходу наближається схід сонця .
