- - Я , Лушков , тепер можу запропонувати Вам іншу роботу , більш чисту .
Ви можете писати ?
- - Можу - с .
- - Так ось , із цим листом ви завтра попрямуєте до мого товарища і отримаєте від нього переписку .
Працюйте , не пиячте , не забувайте того , що я Вам казав .
Прощавайте !
Скорцов , задоволений тим , що поставив людину на шлях істини , ласкаво поплескав Лушкова по плечу і навіть подав йому на прощання руку .
Лушков узяв лист , пішов і вже більше не приходив у двір за роботою .
Минуло два роки .
Одного разу , стоячи у театральної каси и оплачуючи квиток , Скворцов побачив поряд із собою маленьку людину з барашковим комірцем у старій шапці з кота .
Людина скромно попрохала у касира квиток на гальорку і заплатила мідними п'ятаками .
- - Лушков , це Ви ? - запитав Скворцов , впізнавши у людині свого давнього дровокола .
- Ну як ?
Що поробляєте ?
Гарно живеться ?
