Біла хмара з пилом почала підніматися далеко річковою дорогою .
Це був перший поштивий вагон зі Гесбурга до Чикаго .
Гойл дав сигнал .
" Я закінчив з аферою " - сказав він дещо гірко .
" Ніхто , окрім дурня не звертав уваги на це .
Що ж , ти завжди був дурнем , Джиме .
Я залишаю тебе наодинці з твоює долею "
Він зібрав власні пастки , заліз на поштовий візок , нервово поправив окуляри і полетів геть у хмари пилу .
Після того як я помив посуд і поставив коней на новій траві , я перетнув мілководдя і помаленько проймов крізь кедрові гілки до вершини пагорба , схожої до до сідла .
Це був дивовижний Липневий день .
Ще ніколи у житті я не бачив так багато пташок , мелеликів , травневих коників , і таких комашок килатих із жалами у повітрі і в полях .
