Тим , що піднімався на гору о п'ятій годині страждань розбійників був командир когорти , який прискакав з Єршалаїму в супроводі ординарця .
Ланцюг солдатів за помахом Пацюкобоя розімкнувся , і кентуріон віддав честь трибуну .
Той , відвівши Пацюкобоя вбік , щось йому прошепотів .
Кентуріон вдруге віддав честь і рушив до групи катів , що сиділи на камінні біля підніжжя стовпів .
Трибун же направив свої кроки до того , хто сидів на триногому табуреті , і той сидячий ввічливо піднявся назустріч трибуну .
І йому щось неголосно сказав трибун , і обидва вони підійшли до стовпів .
До них приєднався і начальний храмової сторожі .
Пацюкобій , презирливо покосившись на брудне лахміття , що нещодавно було одягом злочинців , від якої відмовились кати , відкликав двох з них і наказав :
- За мною !
З найближчого стовпа доносилась хрипла беззмістовна пісенька .
Повішений на ньому Гестас наприкінці третьої години карання зійшов з розуму від мух та сонця і тепер тихо співав щось про виноград , але головою , покритою чалмою , часом все-таки покачував , і тоді мухи в'яло піднімались з його обличчя і знову повертались на нього .
