Розмовляючи таким чином , мисливці підходят до лісу .
Сонце вже сіло і залишило післе себе червону , як пожежну заграву , смугу , перерізану десь хмарами ; колір цих хмар не зрозумієш : края їх червоні , та самі вони то сірі , то бузкові , то попелясті .
У лісі між густих гілок ялин і під кущами березняку темно , і в повітрі яскраво вимальовуються тільки крайні , звернені до сонця гілки з їх пузатими бруньками і лискучою корою .
Пахне снігом , що тане і листям , що перегниває .
Тихо , ніщо не ворушиться .
Здалеку доноситься затихаючий крик граків .
— Тепер би в Живках постояти , — шепоче Слинка , з жахом дивлячись на Рябова .
— Там важлива тяга .
Рябов також з жахом дивиться на Слинку , не моргаючм і розкривши рота .
— Славний час , — говорить пошепки тремтливо Слинка .
— Добру весну Господь надає ...
А треба думати , вальшнепа вже є ...
Чого б їм не бути ...
День стоїть теплий ...
Зранку журавлі летіли — багато - багато !
