Поділля ..
Хмельниччина та її область , настільки ж вона різноманітна .
Свій край я ніколи з великим захватом не досліджувала ( тобто я завжди була у захваті від певних краєвидів поблизу , але не усвідомлювала усю цінність , починаючи від історії до того , що я дуже дотична до цих місць ) , але побувавши у досить далеких країнах та побачивши їхні родзинки , я задалася питанням , а чому моє місто буде залишатися для мене тільки місцем народження ?
Скажу більше , раніше , будучи меншою , я соромилася того , що я не з мегаполісу , але це окрема тема .
Отже , які ж вони ті стежки Поділля ?
А я скажу , що вони , як улюблена книга , яку відкриваєш і не хочеш закривати , яка на кожній своїй сторінці переносить тебе з однієї історії до іншої .
Я переконалася у цьому , поїздивши лише по Дунаївецькому районі Хмельницької області .
Опинилась в оточенні панорами ( яка зараз є Подільськими товтрами ) , але раніше була селом , яке мали б інженери перетворити на Дністровську ГЕС , та уже були готові запускати воду , але зробили помилку .
Люди звичайно ж уже повисилялись із домівок у цьому селі , та воно залишилось пустим , на жаль , але зараз усе , що поросло на тих місцях , стало насолодою для очей - панорамою із лісами , полями , крутими схилами кольору сонця , річечкою , та навіть церквою , яка є єдиним " соціальним " місцем , до якого веде довга стежка .
Крім огляду на панораму , я насолодилась порцією незвіданих мною рослин ( особливо коли ми наближаємось до осені і усе багряніє ) , ягід , які прям ростуть у великих кількостях біля величезних камнів , на яких доречі класно засмагати на сонці .
Для мене особисто це був рай , хоча на вулиці було жарко як у пеклі ( але для цього була вода з джерела ) .
Крім того , можна скупатися у освяченій купальні , або присісти на збудовану спеціальну лаву з виглядом як на долоні на " українські карпатські гори " .
Не встигли ми від'їхати , як потрапили до досить захованого водопаду Бурбун посеред скель , який є повною протилежністю до попереднього місця , адже гірська вода така льодяна , та служить певним оазисом , з кущами папороті , камінням вкритим мохом та взагалі незіпсованою дикию природою серед усіх тих полів та сухості .
Водоспад 5 метровий , оточений ще іншими джерелами , але так приємно хоча і холодно було відчути ту природню , справжню воду , яка так освіжає і закаляє .
Я обов'язково б влаштувала б пікнік прям під його звуки , мелодію .
На любий смак , Хмельниччина звичайно багата та колоритна дає відчуття того , ніби я побувала не те що у єдиній Україні , а взагалі у своїй області , стільки ще усього , про що ми не здогадуємось є прямо коло нас , лише зробити крок . .
