Маргарита прижмурилась, розглядаючи напис "Драмліт", і роздумуючи над тим, що це могло означати?
Взявши щітку під пахву, Маргарита зайшла у під'їзд, штовхнувши дверима здивованого швейцара, і поруч з ліфтом, на стіні, побачила величезну чорну дошку, на якій білими буквами було виписано номери квартир і прізвища їхніх мешканців.
Напис "Будинок драматурга і літератора", що увінчував список, змусив Маргариту випустити хижий, задушений крик.
Піднявшись очима вище, вона почала читати прізвища: Хустов, Двубратскій, Квант, Бєскудніков, Латунський...
- Латунський! - заверещала Маргарита.
- Латунський!
Це ж він!
Це він згубив майстра.
Швейцар у дверей, вирячивши очі і навіть підстрибуючи від здивування, роздивлявся чорну дошку, намагаючись зрозуміти таке диво: чого раптом заверещав список пожильців.
А Маргарита, тим часом, вже стрімко піднімалась сходами вгору, повторюючи в якомусь захваті:
- Латунський - вісімдесят чотири!
Латунський - вісімдесят чотири...
