Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєю квартири.
Своє дитинство я провела також в квартирі, жодного разу не сумніваючись, в абсолютній перевазі висотного будинку.
Можливо, нам пощастило з сусідами, можливо, це дух маленького містечка, але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко.
З переїздом до великого міста, я дізналась, що можна жити, не знаючи власних сусідів.
Навіть більше - анонімність мешканця міста-мільйонника є очевидним плюсом.
Проте екологія столиці нагадує, що заміське проживання має свої переваги.
Особливо, в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі, де можна походити босоніж.
З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури, легший спосіб добиратись до друзів, розваг, освіти.
Натомість треба іти на компроміси з сусідами, управління місцем власного життя стає полем для теорії ігр з багатьма учасниками.
В приватному будинку - навпаки: твоя автономність - твоя відповідальність.
За це отримуєш більший простір, свіже повітря.
Добре, коли можна комбінувати варіанти проживання.
