— Чого ж це ви раніше мовчали, якщо вам таке не подобається?
Поштар нічого не відповів та продовжував дивитись недоброзичливо, зі злобою.
Коли трохи згодом трійця зупинилася біля під'їзду станції, студент подякував й виліз із тарантасу.
Поштовий потяг ще не приходив.
На додатковій дорозі стояв довгий товарний потяг; на тендері машиніст та його помічник з обличчями, вологими від роси, пили з брудного металевого чайнику чай.
Вагони, платформа, лавки — все було мокрим та холодним.
До приїзду потягу студент стояв біля буфету та пив чай, а поштар, заштовхавши руки до рукавів, досі зі злобою на обличчі, самотньо крокував по платформі та дивився під ноги.
На кого він сердився?
На людей, на потребу, на осінні ночі?
Весілля.
Шафер в циліндрі та білих рукавицях, запихавшись, зкидує в холі пальто й з таким виразом, нібито хоче повідомити щось страшне, забігає до зали.
