Низька, абсолютно квадратна людина, голений до синяви, в круглих окулярах, в новій  шляпі, на зім'ятій і без піддтіків стрічці, в фіолетовому пальто і лайкових рудих рукавицяв стояв у вітрини і щось наказово мичав.
Продавець в чистому білому халаті і синій шапочці обслуговував фіолетого клієнта.
Найгострішим ножем, дуже схожим на ніж, вкрадений Левієм Матвієм, він знімав з жирної плачучої рожевої лососини її, схожу на зміїну з срібляним відливом, шкуру.
-- І це відділення прекрасне, -- урочисто визнавав Коров'єв, -- і іноземець привабливий, -- він благоохоче показав пальцем на фіолетову спину.
-- Ні, Фаготе, ні, -- задумливо відповів Бегемот, -- ти, друже, помиляєшся.
В обличчі фіолетового джентельмена чогось не вистачає, по-моєму.
Фіолетова спина здригнулась, але, вірогідно, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, про що говорили російською Коров'єв та його супутники.
