Львів для мене - це місто сили, яке ти знаєш що не ідеальне, але де ти знаєш кожен куточок і до якого ти повертаєшся щоразу з таких «ідеальних» віднів, парижів, нью-йорків.
Львів змінився за останні років 10, не кажучи вже про останні 20, і це в більшості прекрасні зміни, які роблять наше місто сучасним та європейським.
Я люблю ці всі нові ресторани в центрі чи поза ним, громадські простори, сучасні будівлі та нові вулиці, але інколи мені не вистачає в ньому тієї гармонійної справжності.
Я люблю гамір і залюдненість площі Ринок - бо я пригадую, коли ввечері там не можна було зустріти жодної людини, та й зрештою жодного ліхтаря, який б світився 🙂
Але так хочеться, щоб за туристичним Львовом не зник справжній - з тихими дворами і балконами польських будинків, яблуні та алича Бернардинського саду, будівлями українського модерну та сецесійними вітражами.
Для мене Львів не треба загортати в красиву упаковку, бо я точно знаю, який він справжній: де найгарніші двори і де майже в центрі росте черешня та алича як десь в селі, я знаю як виглядає під’їзд «Золотої Рози» і як пробиваються промені сонця на стрихах польських будинків.
Я бачила Львів з мансард площі Ринок, проспекту Свободи, Тарнавського та дахів Левандівки, я точно знаю за скільки часу можна дойти, добігти, доїхати на велосипеді, мопеді чи автомобілі на площу Ринок з будь-якого кінця Львова і як швидко можна збігти ввечері з цитаделі по Калічій Горі 😃
Я знаю, що сонце заходить десь на верху вулиці Дорошенка, які найгарніші вулиці, коли вечоріє, де найгарніший вид з Кайзервальду і точно знаю куди їздив «старенький трамвай».
Я пам’ятаю старий Галицький базар та вечірки в Ляльці і хоч ніколи не була в «фешн», але була в квітковому магазині, що був на його місці.
Як для людини, що прожила все життя в центрі, я надто добре знаю і люблю й інші райони - обшарпаний Клепарів, захід сонця над Сиховом, коли виїжджаєш на Сихівський міст, тихі вулиці Нового Світу, індустріальне Підзамче, нову будівлю центру Шептицького.
Для мене прізвища Левинський, Шульц, Ґорґолевський асоціюються з конкретними будівлями в місті, так як і знаю де зародилася Просвіта і де творив свої картини Труш.
Це прекрасно, що красу цього міста можуть споглядати й інші люди, і я надіюся що воно не застрягне в минулому, а буде активним, молодим і модерним.
Просто поки самі львів’яни не навчаться його любити і тонко відчувати його ритм, то для мене найсправжнішим він буде зі звуками трамваю о 6 ранку на Підвальній, під час зливи, що стукотить по пустих столиках біля Діани та на його безлюдних нічних вулицях.
Любіть Львів, і він вас теж полюбить 😉
