Скрудж озирнувся, щоб побачити Примару, але того не було видно.
Щойно вібрації останнього удару вщухли, він згадав передбачування старого Джакоба Марлі, і, підвівши очі, побачив урочистого Фантома, загорнутого в плащ та в капюшоні, що йшов до нього, як той туман, що стелиться понад землею.
СТЕЙВ ЧЕТВЕРТИЙ.
ОСТАННІЙ З ДУХІВ.
Повільно, тихо та мрачно, Фантом наблизився.
Коли той підійшов зовсім близько, Скрудж впав на коліна, бо в самому повітрі, через яке той Дух рухався, здавалось, що був розсіяний морок та таємниця.
Він був закутаний в одяг глибокого чорного забарвлення, що закривав його голову, обличчя, форми, та не залишав погляду нічого, крім його випростаної руки.
Через це було важко виділити його фігуру  з посеред ночі та виокремити її від темряви, якою він був оточений.
Він відчув, що воно було високим й величавим, коли воно стало поруч з ним, і що його таємнича присутність наповнювала урочистим острахом.
Він не знав, що далі, бо Дух ані промовляв, ані рухався.
