У всій квартирі лише стара не занепадає духом.
Вона згадала давні часи й зайнялася брудною, чорною робою.
Щоп'ятниці вона миє у  євреїв у позичковій касі підлогу, щосуботи ходить до купців прати й щонеділі, зранку й й до вечора, бігає містом, розшукуючи благодійниць.
Щодень у неї якась робота.
Вона і пере, і підлогу миє, і новонароджених приймає, і сватає, і злидарює.
Щоправда, і вона не відмовиться випити з горя, але й напідпитку пам'ятає про свої обов' язки.
На Русі багато таких міцних старих, і скільки добра на них тримається!
Напившись чась, Васько вкладає до торби свої книги і йде за піч; тут поруч із бабусиними сукнями має висіти його пальто.
За хвилину він виходить з-за печі й питає:
