Він чекав близько двадцяти хвилин, і тоді високий чоловік в довгому плащі, з коміром натягнутим  до вух, поспішив назустріч з протилежної сторони вулиці.
Він пішов прямо до чоловіка, який чекав.
«Це ти, Бобе?» - спитав він з сумнівом.
«Це ти, Джиме Веллс?» - закричав чоловік у дверях.
“Побий мене грім!» - вигукнув новий прибулець, хапаючи обидві руки іншого чоловіка своїми.
«Це ж Боб, ясно, як день.
Я був впевнений, що знайду тебе, якщо ти досі живий.
Так, так, так, двадцять  років - довгий час.
Старі часи пройшли, Бобе; я б хотів, щоб вони продовжувались, щоб ми могли повечеряти тут ще раз.
Як Захід поставився до тебе, старий?»
