Розліпивги повіки, Га-Ноцрі поглянув вниз.
Його очі, зазвичай ясні, тепер були мутноватими.
– Га-Ноцрі! – сказав палач.
Га-Ноцрі поворохнув зпухшими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом:
– Що тобі треба?
Навіщо підійшов до мене?
– Пий! – сказав палач, і просякнута водою губка на кінці списи піднялась до  вуст Ієшуа.
Радість проблиснула у того в очах, він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу.
З сусіднього стовба донісся голос Дісмаса:
– Несправедливість!
Я такий же розбійник, як і він.
Дісмас напружився, але поворухнутись не зміг, його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільца.
Він втягнув живіт, нігтями вчепився в кінці перекладин, голову тримав обернену до стовба Ієшуа, злоба палала в очах Дісмаса.
Пилова хмара накрила майданчик, сильно стемніло.
Коли пил розвіявся, кентурион крикнув:
– Мовчати на дугому стовбі!
