"Я не лікар", кажу я.
"Чому б тобі не піти знайти лікаря?"
"Бос", каже він. " Лікар Госкінс за тватцять миль вітвітуює по селах теяких хволих.
Він єтиний лікар у місті, а Мелу Бенксу туже погано.
Він послав мене плосити вас плиїхати, сех, буть ласка".
"Як чоловік чоловікові", кажу я, "Я приїду подивитися його".
Тож я засунув до кишені пляшку "Resurrection Bitters" і піднявся на пагорб до маєтку мера, найкрасивішого будинку міста, із мансардами на даху та двома залізними литими собаками на газоні.
"Цей Мер Бенкс був у ліжку і звідти стирчали тільки його скроні та ноги.
Він продукував звуки схожі з тими, які мав би кожен, хто у Сан-Франциско діставався парків.
Молодик стояв поруч із ліжком тримаючи горнят води.
