Я люблю котів.
Та розповідь про це буде дуже буденна.
Тому я скажу краще: я люблю примарних котів!
Не чули про таких?
А мені вони сняться, мені лиш показуються, тому і звуться примарними.
Усі вони м'якесенькі, із чорною шерстю котоподібні істоти.
Проте, вони найбільші серед своїх родичів, думаю, вони б могли навіть позмагатись із слоном за звання найбільшої сухопутної тварини.
За спиною 2 крила.
Напнута на кістках шкіра, як у кажана, також покрита шерстю і м'яка (проте, це не видозмінені кінцівки!
У примарних котів 4 лапи і 2 крила)
Я бачу, як велика лапа могутньої істоти беззвучно торкається до трави.
Кожна волосинка виблискує у світлі місяця, бо на них намерзли кристалики льоду.
На висоті, понад хмар, дуже холодно бо, а примарні коти тільки там і літають, саме через них хмари набувають темно-сірих і чорних кольорів.
Я уже уявляю, як я примарного кота одомашню!
Ми будемо літати разом у хмарах!
І спати!
Якою ж м'якою має бути така подушка-обнімашка!
Залишилось лише переселитись у сон...
