Він вдягнувся в усе найкраще, що мав, і нарешті вийшов на вулицю.
Сеї пори люди повертались зі святкування, оскільки він бачив їх з подарунками від Мари Різдва.
З руками за спиною, Скрудж йшов і відповідав кожному зустрічному приємною усмішкою.
Він виглядав настільки невимовно приємно, що три чи чотири любителі пожартувати мовили: "Доброго ранку, пане!
Щасливого Вам Різдва!"
І Скрудж ще не раз примовляв, що з-поміж усіх привітних звуків, що він коли-небудь чув, сі були найпривітнішими.
Він недалеко пройшов, доки не помітив, що прямо до нього йшов поважний джентельмен, який день тому заходив до контори, і питав: "Се Скрудж і Марлі, правильно?"
Щось вкололо в серце, коли він подумав, як поставиться до нього сей старий джентельмен, коли вони зустрінуться, та він знав, який путь лежав перед ним, і він рушив ним.
