Приблизно через п'ять хвилин буфетник був перев'язаний марлею, дізнався, що найкращими спеціалістами з питань хвороби печінки вважаються професори Бернадський та Кузьмін, спитав, хто ближче, засвітився від радощів, коли дізнався, що Кузьмін живе практично через двір в маленькому особнячку.
Приміщення було старовинне, але досить, досить затишне.
Запам'яталося буфетнику, що першою на очі йому потрапила старенька нянька, котра хотіла взяти в нього капелюха, але оскільки капелюха  в нього не було, то нянька, жуючи порожнім ротом, кудись пішла.
замість неї біля дзеркала опинилася та, здається, під якоюсь аркою, жінка середнього віку  і відразу ж сказала, що можна записатися лише на дев'ятнадцяте, не раніше.
Буфетник одразу зметикував, у чому спасіння.
Зазирнув згасаючим поглядом за арку, де в якихось передпокоях очикували три чоловіки, він прошепотів:
