Раптом якийсь жахливий голос, прямісінько під домом, почав кричати:
- Рятуйтеся!
Хмеля вбили!
Кжечовсього вбили!
Тугай-бея теж вбито!
На головній площі почався кінець світу.
Люди з відчаю стрибали у полум'я.
Намісник впав на коліна та підняв руки догори:
- Всемогутній Боже!
Боже великий та справедливий - най святиться ім'я Твоє на вершині!
Захар перервав його молитву, заскочивши з передсіння до ізби.
- А йди звідси, дитино! - закричав, задихаючись - вийди і пообіцяй помилування усім миргородцям, бо хочуть звідси тіками - а як втечуть, нагряне тут чернь!
Скшетуський вийшов на ганок.
Миргородці неспокійно метушилися перед домом, видаючи непідробне бажання піти звідси та втікти дорогою, що веде до Черкас.
Страх опанував усіх в місці.
Один за одним нові уламки надлітали, немов на крилах, від сторони Крутої Балки.
Втікали хлопи, татари, козацькі міщани та запорожці у найбільш уявній мішанині.
Втім, головні сили Хмельницького все ще мусили давати відпір, битва не могла ще бути завершена, оскільки фронти грали з подвоєною силою.
